| Неділя, 13 Липня 2008 Року |
|---|
 15:35 | 
| | Зізнання як сон |
| Стою на вулиці, яку освітлює єдиний ліхтар,що виявився найсильнішим з-поміє інших...Та це не важливо: зараз йде мокрий сніг, якому ти завжди радієш. Дивно, скільки людині потрібно для щастя...Лише щоб пішов білий пухнастий сніг...Я можу лише собі уявити як він легенько торкається твоїх вій,поселяється в тебе на щоках і ... цілує твої губи!Так,це мрія!А зараз я стою самотня серед темної ночі і той-таки сніжок кружляє навколо мене,нагадує про тебе,твою усмішку...І тут мої уста якось невпевнено теж розпливаються в усмішці.А я далі нерухомо стою,вдивляючись у пітьму,ніби намагаючись розгледіти там того,хто врятує мене,примусить рухатись і жити.Так,саме жити,бо мене заморозив північний холодний вітер,а сніг скував мене міцними крижаними ланцюгами.Я,наче в полоні Снігової Королеви.Холодна ззовні,але насправді гаряча в душі.Я не можу віддати це тепло,поки хтось не захоче його взяти...Але не просто взяти,покористуватись і залишити там глибочезну безодню.Хтось повинен також випромінювати любов взамін.Тоді,ці дві гарячі полум*яні зірки утворять єдине нерозривне палаюче сонце,яке буде зігрівати і пробуджувати із міцного сну все те,що що втратило надію на любов,що замерзло,поламалося,розчарувалося і втекло від світу цього у свій неповторний світ фантазій і мрій.Я сподіваюсь,що тим кимось обов*язково будеш ти-володар світла і яскравого потоку тепла...А поки лишаюсь непорушно стояти і відчувати як холод і вологість знищують і крадуть те,що належить тобі.Не дай їм вбити мене і ту надію,що живе в душі і тільки чекає моменту,щоб вирватись і вдихнути ковток весняного повітря,сповненого ароматом кохання!Знов поринаю у мрії,у щасливі спогади тих солодких і пристрасних моментів і,здається,що починає падати дощ...Але,це не звичайний дощ:він із пелюсток троянд,які починають топити злий лід.Це,мабуть,знак того,що ти поступово наближаєшся до мене,але продовжуєш мовчати у відповідь.Навколо пелюстки цих божествених квітів і це дозволило поворухнути мені кінчиками пальців,в мені почало прокидатись життя...Потім почався сильний вітер...Та це теж був не простий вітер:полум*яний подих твоїх слуг,небесних драконів,що помахом своїх дужих крил одразу знищили снігові ланцюги і кригу...Ось ти ще на крок ближче.Я вже можу рухатись і торкатись тебе...І,нарешті,напівпрозорі феї,зібравшись над моєю головою,розсипають зоряний пил,з якого клітина за клітиною з*являєшся ти,весь такий світлий і сповнений бажання кохати.Твій дотик посилає іскру по всьому тілу,яка заряджає мене.Саме вона змушує мене жити.А потім ти дав мені білі крила і ми разом,наче ангели,повільно почали підніматись в чисту блакить.І там ми залишились назавжди.
І тут я розплющую очі і розумію,що це лише солодкий сон.Але я не полишаю надії на те,що він стане реальністю...Просто хочеться,щоб він нарешті здійснився і ти нарешті став частиною,невід*ємною частиною мого життя...
| | |
| Субота, 14 Червня 2008 Року |
|---|
| 09:46 |
| | |
| Кохання всіма літерами алфавіту
Мда, кохання така дивна штука,його важко зрозуміти , розібратися в ньому, але воно завжди тривожило,тривожить і буде тривожити всіх безпорадних перед ним жителів планети.От і мене воно мучить…Перетворює водночас в сильну і слабку ….Щоб описати це почуття вистачає всіх букв алфавіту.В моєму розумінні це виглядає так:
А-ангельська пісня небес;
Б-безмежний простір почуттів;
В-вечірня бентежна прохолода;
Г-Гаряче полум*я думок;
Д-дивна божевільна пісня;
Е-едем для двох сердець;
Є-єднання загублених душ;
Ж-живильна життєва струна;
З-загибель монотонності;
І-істерична жага збожеволіти;
Ї-їдка отрута для зла;
Й-й незамінна їжа для добра;
К-ключ до істини;
Л-ліхтар у підземеллі;
М-магніт із різними полюсами;
Н-наркотик,без якого помираєш;
О-Оазис серед пустелі;
П-павутина постійних загадок;
Р-роса заплаканих очей;
С-серія маленьких смертей;
Т-танець маленьких сніжинок;
У-укус невидимої долі;
Ф-флакон солодких почуттів;
Х-хвороба на все життя;
Ц-ціна утрачених бажань;
Ч-червневий спогад;
Ш-шовковий дотик до мрії;
Щ-щоденник щасливого життя;
Ю-юний шепіт в пустоту;
Я-яблуневий цвіт навесні.
Ось таке воно для мене…Його дія як отрута змії:швидко діє,а вчасно не позбавишся-воно тебе вб*є.З кохання людина приходить у світ,в любові помирає…Це завжди з нами,навіть у вічності…
| | |
|
Профіль 
Приватне повідомлення 
Анкета 
Гостьова книга 
Фотоальбоми 
Вірші 