| Вівторок, 01 Червня 2010 Року |
|---|
 05:37 | 
| | |
| Якого бєна було мене підривати в 7????????
| | |
| 09:59 |
| | |
| люблю..та і всьо на тому!
| | |
| Середа, 26 Травня 2010 Року |
|---|
| 21:07 |
| | |
| Тару люблю за всі ті недоспані ночі.
Спочатку контакт,таке собі панковське спілкування.типу"шо ти там,курвисько?","шо там ваш бомжатнік?" і так далі.
пізніше це стало таким собі спілкуванням, що нагадувало мотиви композицій Моцарта,Баха, усіх таких великих, кого я й розрізняти не можу.але факт залишається фактом.це була аська.
А далі пішла одна смакота!поп-рок направлення(так як я і люблю).
не ходила гулять,бо знала, шо в нього трабли,він сидить вдома.це означало, що він повністю був в моїх руках(в даному випадку мишкі).
Знаєте,отак мама заходе в комнату:
-Доць, ти бачила скільки годин?
-Мам,ну я ше трошки!, - знімаю навушнички, переключаю погляд на весь простір кімнати,і розумію, шо вже світає.вдягаюся,біжу, отсипаюсь(він теж), і по новій.
Добре,шо в цьому році було так багато карантинів(ну це,звичайно,погано,але не для нас).
він мав приїхати до подруги,та й заодно зі мною встріться.але ж "нє тут то било!", накрилося все.
пам"ятаю ту історію, йду по школі,а його та подруга"Лєн, ти вже знаєш, шо Тара не приїде?"кажу"да!".
сама то нічого не знала.
а він казав"не хотів тебе розстраювать". жаба душе,шо пиздець.
а це шось згадала,аж ревіти хочеться.
в нього зломаний комп + ЗНО,всяка параша.
ну і куди тепер?шо оце робить??????
не вситачає,та і всьо
| | |
| Вівторок, 30 Березня 2010 Року |
|---|
| 11:09 |
| | |
| Написати, що ТИ- мій наркотик було б занадто легко. Але відмовитись від цієї думки я не можу.Тож ти - мій умовний рефлекс,викид адреналіну,приправлений корицею та запакований у вакуумі поліетиленовою плівкою. Моє середовище не підходить для тебе своїм складом, а тому я не можу тебе розгорнути.Це навіює погані думки,беззаперечно сльози.
Моя дерев'яна голова стає стальною,мої безглузді думки перетворюються в нав'язливі ідеї, а всі мої хороші якості різко обриваються і переходять в безшумний потік самозакоханості.
Це нічого, але сам факт змін пригнічує все,що залишилось всередині.
Не відхиляючись від теми,люблю тебе.Я люблю тебе так, як малі діти морозиво. люблю тебе так,як дорослі гроші.І так само як і дорослі до грошей, я все частіше лицемірю щодо тебе.Точніше кажучи,стаю справжньою стервою.
Все,що мені в тобі подобається,- це тінь від твого серця.Вона зовсім не схожа на тінь сердець інших людей. Вона схожа на літак. Ось крила. Ось турбіни. Я розпізнаю твоє серце з півоберту.
сумно,пригнічено,тяжко
з кожною хвилею починаю думати і дихати все повільніше і повільніше.поступово звикаю до вакууму.
Від кориці вже нічого не залишилось,навіть запаху. Зате поліетиленова плівка чітко визначає межі між тобою і мною.
Твоє серце тепер схоже на ракету.Я починаю сумніватись чи потрібен мені адреналін в крові.
все,я вирішила!зараз же розпакую тебе без всілякого там вакууму.Якщо поталанить,-попульсуєш декілька хвилин. А ні,- то досить розкидати запахи пурпурної крові по всьому світу.
| | |
|
Профіль 
Приватне повідомлення 
Гостьова книга 
Фотоальбоми 
Вірші 
