| Середа, 22 Лютого 2012 Року |
|---|
 20:08 | 
| | |
| Я сиджу в інтернеті у той час, коли повинна вчити багато всякого нудного, але конче потрібного. Ех, а уже позіхаю))
| | |
| П'ятниця, 17 Лютого 2012 Року |
|---|
| 20:21 |
| | |
| Ото день завтра буде! Нікому не побажаєш! Хоча, все може бути і не так, але все говорить про інше...
| | | | 20:20 |
| | |
| Ото День Валентина був! Подзвонили дві подружки, у обох відчай - хлопці кинули у той день! Та ще й як кинули! Так сумно...
| | |
| Понеділок, 13 Лютого 2012 Року |
|---|
| 21:17 |
| | |
| Сьогодні зробила багато, майже все, що хотіла. Але і зробити ще багато потрібно... А спати хочеться і завтра, відчуваю, знову досипаю на першому уроці, хоч і з розумним виглядом дивлячись на вчителя))
| | |
| Неділя, 12 Лютого 2012 Року |
|---|
| 20:53 |
| | |
| Сказала і легше стало. Тепер неначе якийсь тягар з душі спав. От тільки коледжів у Харкові педагогічних немає, щоб після 11 вступити, якщо до ВУЗу не прорвуся. А там же всі. Ех, що робити?!
| | | | 13:56 |
| | |
| Мій фотошоп. Сьогодні балувалась)
| | | | 13:52 |
| | |
| И вновь привычно и совсем не слышно
Ты запираешь двери на замок.
И, обнимая плюшевого мишку,
Лежишь, уставясь в серый потолок.
Твой мишка - друг, ты с ним тихонько плачешь
И шепчешь, мех короткий теребя,
Что есть на свете светлоглазый мальчик,
Но, он совсем не смотрит на тебя.
А мишка всё как - будто понимает,
И пусть тебе давно уже не шесть!
Он рядом, и ты снова вытираешь
Слезинки горькие о плюшевую шерсть.
| | |
| Субота, 11 Лютого 2012 Року |
|---|
| 21:36 |
| | |
| День сьогодні пройшов зовсім не так, як планувала. По-перше, дуже швидко, по-друге, я не зробила і частинки того, що хотіла.
Взагалі час дуже швидко летить. Хочеться його зупинити, чи хоч уповільнити. Не хочу так швидко дорослішати!!!
| | |
| Середа, 08 Лютого 2012 Року |
|---|
| 21:35 |
| | |
| У мене сьогодні день історії) Вивчила стародавню, часи Київської Русі. Тільки б не забути...
| | |
| Вівторок, 07 Лютого 2012 Року |
|---|
| 19:07 |
| | |
| Так би хотілося написати все, що сидить там, глибоко в душі... але, я не можу. Дуже особисте. Але ж цього особистого вже скільки назбиралося, що здається, ніби я ось-ось розірвуся від того. Та, найгірше те, що боюся зірватися і виплеснути все це на когось, від погляду кого потім буду ховати очі. Боюсь, адже це все геть змінить ставлення людей до мене, адже це, здається, на одному рівні із закінчення життя. Та це і рівносильно закінченню життя... нормального життя...
| | |
| |
Профіль 
Приватне повідомлення 
Гостьова книга 